Антиконституційний ВАкС вважає, що декларації мають бути тільки електронні, а підозру судді може вручати звичайний прокурор

Вищий антикорупційний суд оприлюднив вирок щодо колишньої судді Надії Посунся, яку оштрафували за неподачу електронних декларацій.

Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на текст вироку в реєстрі судових рішень.

30 жовтня колишню суддю апеляційного суду Дніпропетровського визнали винною і оштрафували на 51 тис. грн з позбавленням права обіймати державні посади (окрім виборних) протягом року. У вироку йдеться, що жінка  умисно не подала електронні декларації за 2015 та 2016 роки.

Водночас відомо, що обвинувачена подала декларації, але не в електронному, а в паперовому вигляді, оскільки неодноразово відмовлялася надати копію свого паспорту та ідентифікаційного коду для формування пакету документів на отримання цифрового підпису в органах ДФС. Надія Посунся вважає, що  фактично її обвинувачують у відмові від отримання електронного цифрового підпису. Тоді як від подачі декларації вона ніколи не відмовлялась, а заперечувала лише спосіб її подачі в електронному варіанті, оскільки без електронного цифрового підпису є неможливою реєстрація в електронному кабінеті на веб-сайті НАЗК, заповнення декларації, її надіслання та оприлюднення.

Відмову від отримання електронного цифрового підпису жінка пояснювала неконкретними та непрозорими нормами закону про захист персональних даних.

На звернення Посунся Державна служба України з питань захисту персональних даних у своєму листі від 6 серпня 2012 року розтлумачила положення закону та повідомила, що він був прийнятий саме з метою захисту прав людини.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, провівши узагальнення щодо порушених у зверненнях Надії Посунся питань, не знайшов достатніх ознак, які б свідчили про те, що закон «Про захист персональних даних» не відповідає положенням Конституції.

На ім’я Надії Посунся акредитованим центром сертифікації ключів «Masterkey» протягом 2007-2011 були сформовані посилені сертифікати ключів електронного цифрового підпису, які діяли з 19 серпня 2007 року по 20 грудня 2012 року, що підтверджується листом ТОВ «Арт-мастер» від 1 лютого 2017 року. ТОВ «Український сертифікаційний центр» був сформований сертифікат ключа електронного цифрового підпису на ім’я Надії Посунся, що діяв з 17 вересня 2012 року по 16 вересня 2013 року. Отже, жінка користувалась електронним цифровим підписом до 16 вересня 2013 року, після чого від його оформлення відмовилась.

Тому хоча з дій Надії Посунся з грудня 2013 року дійсно вбачається послідовна громадянська позиція щодо небажання отримувати електронний цифровий підпис, колегія суддів вважає, що її незгода з окремими положеннями закону не є поважною причиною виняткового характеру для неподання нею декларацій та не усуває суспільно небезпечного характеру діяння.

Колегія суддів вважає ступінь втручання держави в особисте життя суб’єктів декларування в межах досліджуваних правовідносин допустимим для досягнення легітимної мети щодо запобігання корупції в Україні, а порядок декларування – невід’ємною частиною системи антикорупційних заходів.

Посилання обвинуваченої на відсутність умислу щодо неподачі декларації суд вважає неспроможними, оскільки  обов’язок суб’єкта декларування є комплексним і передбачає послідовне виконання всіх складових, що включає реєстрацію на сайті НАЗК, заповнення і підписання декларації електронним ключем. Тому суд вважає, що жінка, знаючи про вимоги анктикорупційного законодавства, усвідомлювала суспільно небезпечний характер своєї бездіяльності і знала наслідки та бажала їх настання, тобто діяла з прямим умислом.

Суд не взяв до уваги в якості підстави для виправдування вручення судді повідомлення про підозру не Генеральним прокурором України або його заступником, а начальником відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Сергієм Козачиною. Повідомлення про підозру було складено та підписано замгенпрокурора і керівником САП Холодницьким. Той самий документ того ж дня був вручений підозрюваній Козачиною, що, як зазначає суд, відповідає ч.1 ст.278 КПК.

В ході судового розгляду обвинувачена не навела будь-яких обставин, пов’язаних із фізичною передачею їй письмового повідомлення про підозру не особисто Генеральним прокурором або його заступником, а іншим прокурором, які б негативно вплинули на обсяг її процесуальних прав та обов’язків або порушили її право на захист.

Вирок ухвалила колегія Вищого антикорупційного суду у складі Олени Танасевич, Тетяни Гавриленко і Катерини Сікори.

На момент повідомлення про підозру Надія Посунся була суддею. 24 травня 2018 року Вища рада правосуддя звільнила її у зв’язку з поданням заяви про відставку.

***

Велика палата Верховного суду має дати правовий висновок щодо вручення підозр спецсуб’єктам – адвокатам, народним депутатам, суддям.

Верховний суд побачив виключну правову проблему, оскільки відсутня стала судова практика щодо повідомлення і вручення підозр таким категоріям осіб. Є ухвали 2017-2018 рр, коли суди вирішували, що письмове повідомлення про підозру має здійснювати тільки генпрокурор або його заступник і у випадку вручення підозри іншим прокурором чи слідчим вважали, що особа не набула статусу підозрюваного. В інших випадках суди займали позицію, що ст.481 КПК не містить обов’язкової вимоги щодо вручення письмового повідомлення про підозру судді особисто генеральним прокурором або його заступником, та розрізняли поняття «складання» письмового повідомлення про підозру та його «вручення» як дві різні процесуальні дії.

Найближче засідання Великої палати ВС з цього питання призначено на 6 листопада о 10-00.

Доручення повідомлення про підозру законодавством донедавна передбачено не було. Тільки 4 жовтня 2019 був проголосований законопроект №1009, який дозволяє передоручати вручення підозр спецсуб’єктам.