Кваліфікація суддів: бюрократизація процедури, яка суперечить закону та юридичній науці

В Україні поновлюється кваліфікаційне оцінювання суддів. Законодавчою процедурою передбачена участь Громадської ради доброчесності як дорадчого органу, що надає відповідні висновки, та Вищої кваліфікаційної комісії суддів, яка їх розглядає.

У випадку негативного висновку ГРД, суддя його спростовує на колегії ВККС, яка складається з трьох членів. Після аналізу наведених фактів робиться висновок щодо обґрунтованості наданого висновку. Про це повідомляє АНТИРЕЙД з посиланням на «Закон і Бізнес».

Але ще з 2016 року існує і нерегламентована законом практика. Після висновків колегії судді повинні в обов’язковому порядку додатково проходити співбесіду з пленумом ВККС (у складі 16 членів), яка має їх затвердити. Але для перевірки відповідності чинних суддів своїй посаді в межах тимчасової процедури закону «Про судоустрій і статус суддів» цього не передбачається.

Як зазначив у коментарі для «ЮГ» член Комітету Верховної Ради з питань правової політики Роман Бабій, провідні наукові центри України зробили низку висновків на підтвердження нікчемності такої процедури.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Попри все, ВККС продовжує направляти суддів на пленарні співбесіди. Навіщо ускладнювати процедуру оцінювання суддів на відповідність – запитання відкрите. Імперативна норма закону «Про судоустрій і статус суддів», яка визначає субʼєкта оцінювання на відповідність судді посаді, — тільки колегія ВККС.

Роман БАБІЙ, член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики:

— Проблема у тому, що особливий порядок подолання висновків ГРД членами ВККС діє виключно для процедури здатності (це робиться на засіданні всього складу ВККС). Для перевірки відповідності діючих суддів своїй посаді в межах тимчасової процедури Закон цього не передбачає.

Спроби ототожнити ці процедури виглядають логічно лише на перший погляд, адже обидва є різновидами оцінювання суддів чи кандидатів. Проте насправді це як порівнювати процеси прийому на роботу та звільнення — неприпустимо. У результаті процедури підтвердження здатності людина приймається чи не приймається на роботу (в гіршому випадку вона залишається в тому статусі який у неї був до оцінювання), а після невдалого проходження процедури відповідності суддя втрачає свій статус та звільняється з роботи.

Саме така позиція зафіксована у наукових висновках провідних вищих навчальних закладів (зокрема, Університету Шевченка, Харківської та Одеської юракадемій, Університету Франка), до яких я звертався з цього питання і які власне обговорювалися на зустрічі (посилання на висновки науковців — у коментах).