«Справу бандитів» якою займався Сус закрили, а слідчим сказали закінчувати з екссуддею Чернушенком

Днями суд виправдувальним вироком поставив крапку в одній кримінальній історії, якою колись займався слідчий ГПУ Дмитро Сус. Свого часу втручання в авторозподіл у цій справі інкримінували голові Апеляційного суду Антону Чернушенку. Суд також поквапив ДБР і зі справою Чернушенка, в якій слідство затягнулося на 4,5 роки.

У червні 2014-го був затриманий такий собі бізнесмен Юрій Єриняк. За версією ГПУ, він очолював групу, яка заштовхала громадянина Гудзя в машину. Заручника начебто били, поранили ножем у стегно, погрожували автоматом Калашникова і відпустили тільки, коли згодився заплатити 100 тис. доларів і ще передати 3 тис. доларів якомусь арештанту з Київського СІЗО. Одному з підсудних інкримінували ще персональний епізод – замах на умисне вбивство з хуліганських мотивів 31 травня 2014 біля ресторану «Джаст», що по вулиці Богдана Хмельницького, 39 у місті Києві.

Справу Єриняка та його спільників розглядав Солом’янський суд Києва.

У червні 2019 сталося дивне: прокурор відмовився від обвинувачення за найтяжчими статтями – бандитизм, викрадення людини, розбій і вимагання. До суду подали новий обвинувальний акт. Тепер Єриняку інкримінували тільки незаконне зберігання зброї – пістолетів марки «Глок» і «Браунінг», а також набоїв, які були вилучені в його будинку в Козині при обшуку в березні 2015 року. Іншим підсудним інкримінували лише завдання умисного легкого тілесного ушкодження. Та двоє потерпілих відмовилися від приватного обвинувачення і справу проти спільників Єриняка закрили.

Самого Єриняка судили за вилучені пістолети і 23 січня 2019 виправдали. З вироку вбачається, що немає жодного письмового документу, що підтверджував би відкриття стороні захисту матеріалів справи та речових доказів. Прокурор такого документу суду не надав і підтвердив, що його нема. Відтак суд мусив визнати всі надані прокурором докази недопустимими.

Показання понятого суд також не зміг покласти в основу обвинувального вироку. Зі слів свідка, обшук у ванній кімнаті, де знайшли коробку з пістолетом «Глок » та набоями, почався за його відсутності. Де знайшли другий пістолет, свідок взагалі не пам’ятав. Натомість чоловіка пригадав, що господар будинку та його дружина скаржилися, що під час обшуку зникла значна сума грошей.

Такі показання, на думку суду, можна тлумачити на користь версії Єриняка, що зброю йому підкинули. Єдиним доказом, що міг би підтверджувати обвинувачення щодо придбання та зберігання зброї і боєприпасів є протокол обшуку, однак через нерозкриття стороні захисту суд визнав його недопустимим доказом.

У справі було двоє потерпілих – Зубко і Гудзь. Цікаво, що свого часу слідчий ГПУ у цій справі Дмитро Сус декларував, що користувався машиною Гудзя.

Цей же Сус також вів іншу справу щодо ексголови правління ПрАТ «Нафтогазвидобування» Олега Семінського. У матеріалах цієї справи також фігурував Єриняк і екс-президент “Федерації гандболу України” Андрій Мельник.

В ухвалах суду цитувалися міркування слідчого, що ці особи вважаються причетними, але підозру у справі Семінського, ані їм, ані будь-кому іншому не повідомляли. Однак саме під час активної фази кримінального переслідування в іншій справі у травні 2015 з’явився Олег Семінський. Зі слів потерпілого, його несподівано відпустили, протримавши в жахливому полоні три роки.

Можна просто відтворити хронологію судових рішень у ті дні.

• 18 травня 2015 Печерський суд продовжив тримання під вартою для Юрія Єриняка.
• 23 травня викрадачі відпустили Олега Семінського, із викраденням якого слідство пов’язувало Єриняка.
• 28 травня голова Апеляційного суду Антон Чернушенко зняв арешт зі свердловин «Нафтогазвидобування», який накладався за заявою ГПУ у зв’язку зі справою Семінського.
• 8 червня 2015 цей же суддя Чернушенко скасував арешт Єриняка.

Свого часу вдома у Єриняка були вилучені цікаві документи: «Соглашение» від 17.10.2012 про передачу дивідендів ЧАО «Нефтегаздобыча», «Соглашение-1» від 17.10.2012, про повернення боргів ЧАО «Нефтегаздобыча» на 1 арк.; проспект «Распределение дивидендов по итогам 2013 года и 2014 года ЧАО «Нефтегаздобыча».

Зі слів Семінського, він мав неооформлені 10% у «Нафтогазвидобуванні» і цією часткою колишній нардеп і співвласник компанії Рудьковський начебто розрахувався з Єриняком за його викрадення. Рудьковський причетність до викрадення заперечував і ще у 2014 виїхав з України. Після цього ГПУ у справі Семінського «об’єктивно підозрювалися» три особи, одна із яких Рудьковський, але виїзд за межі країни так все ускладнював, що ані повідомити про підозру, ані оголосити когось в розшук наші правоохоронні органи не намагалися.

Ситуація суттєво не змінилася навіть після того, як влітку 2019 Семінський став народним депутатом від «Слуги народу». За два дні до виборів ГПУ раптом попросила про обрання запобіжного заходу ексголові Апеляційного суду Києва Антону Чернушенку. Через 4 роки після повідомлення про підозру і відсутності видимих ознак слідчих дій.

Нагадаємо, що йшлося саме про втручання в систему авторозподілу справи щодо запобіжного Єриняку і зняття арешту з рахунків «Нафтогазвидобування».

У червні 2015 Сус на камеру вилучив зі столу судді нібито наперед написану ухвалу. Незадовго після цього Чернушенко виїхав за межі країни і вже звідти публічно звинуватив у своєму кримінальному переслідуванні Петра Порошенка.

Згодом біглого суддю доповнив нардеп-утікач Олекандр Онищенко, заявивши, що Порошенко «педалював» кримінальну справу «Нафтогазвидобування» і вимагав в нового власника підриємства Ріната Ахметова $200 млн відступних.

«Нафтогазвидобування» – найбільша приватна газовидобувна компанія країни. У кінці 90-х її часткою володів Петро Порошенко, поки другий співвласник Микола Рудьковський не знайшов собі кращого партнера в особі Нестора Шуфрича, виштовхавши Порошенка.

Хай там як, а у часи президентства Порошенка судді Чернушенку тільки вручили підозру, одразу після чого йому дозволили (?) виїхати до Росії. Очевидно, що якщо Порошенко був причетний до цієї справи, то йому найменше хотілося б слухати свідчення Чернушенка.

Якісь рухи по справі почалися тільки після президентських виборів. 17 травня 2019 ГПУ отримала через Печерський суд тимчасовий доступ до програмного забезпечення та копій всієї інформації яка міститься в базі даних «АСЕД Апеляція» за період 01.01.2014 по 21.06.2015.

Цю інформацію можна було отримувати ще чотири роки тому… ГПУ взяла дозвіл, але з невідомих причин ухвалу не реалізувала, тому строк її дії в один місяць закінчився… ГПУ подала повторне клопотання. Суд поцікавився, чому не скористалися попередньою, і за відсутності чіткої відповіді повторне прохання не задовольнив, прямо зазначивши, що в прокуратурі створюють видимість слідчих дій. Заочно арештувати Чернушенка суд також не захотів, оскільки його не було в базі Інтерполу.

Під кінець минулого року справу передали у Державне бюро розслідувань. І, зрештою, 24 грудня Печерський суд за зверненням адвоката біглого Чернушенка встановив слідчим ДБР строк у два місяці для завершення досудового розслідування і прийняття рішення про закриття справи або скерування її до суду.

Адвокат посилався на те, що строк досудового слідства не може перевищувати 12 місяців із моменту повідомлення особі про підозру. У випадку з Чернушенком слідство багато разів зупинялося і відновлювалося, але з моменту оголошення підозри минуло вже 4,5 роки. Це при тому, що свідки допитувалися ще у 2015 році, тоді ж проводилася і експертиза комп’ютерної техніки. Але досі не встановлено, хто є тими службовими особами Апеляційного суду міста, яким нібито давалися вказівки та які втручалися в роботу автоматизованої системи документообігу суду; не встановлено, як здійснювалося втручання і т.д

Таким чином вже за місяць можна буде очікувати появи обвинувального акту щодо Чернушенка або ж закриття справи проти нього.

Щодо Рудьковського, то в грудні 2019 суд у Москві засудив його до 2 років в’язниці за те, що під час мітингу він пожбурив шаматок бруківки у посольство РФ в Києві. Він вибачився і також відшкодував 14 млн рублів збитків. У випадку доставки в Україну і притягнення за звинуваченнями Семінського пану Рудьковському загрожувало б набагато суворіше покарання.

Наразі залишається під українським судом колишній слідчий Генпрокуратури Дмитро Сус. Його антикорупційні органи сподіваються показово покарати за можливе розкрадання речових доказів при обшуку в нелегальному казино. Свого часу вже після звільнення Семінського слідчі в компанії Суса обшукали один котедж в Києві, після чого господар недорахувався 62 тисяч доларів. Тільки через три роки власника будинку визнали потерпілим, але в суді про цей епізод все ще не йдеться.

Автор: Ірина Салій, «Судовий репортер»