Троє осіб контролюють майже сім відсотків ВВП України

Збереження високого рівня монополізації та олігополізації перешкоджає розвитку української економіки, але чи є ще шанс на її деолігархізацію?

Активи трьох найбагатших фізичних осіб України в 2017 році складали майже сім відсотків валового внутрішнього продукту (ВВП) країни, повідомив 6 лютого експерт Світового банку Карліс Смітс у Києві під час презентації дослідження “Розвиток України – минуле, сьогодення і майбутнє”. Щоправда, конкретних імен не називалося. За словами Смітса, цей показник в Україні значно більший, ніж у Росії чи у Польщі. У США він, наприклад, становить лише 1,4 відсотка ВВП. Чим така концентрація багатства може загрожувати Україні?

Олігархізація економіки

Опитані DW економісти переконані, що високий рівень монополізації або олігополізації перешкоджає розвитку української економіки. За словами почесного президента Київської школи економіки Тимофія Милованова, з погляду економічної теорії монополізація призводить до нижчої якості та вищих цін на товари та послуги на ринку. Це призводить до недоотримання економічних вигод. Але є й важливі наслідки для політичної системи. “Якщо на рівні країни є кілька монополістів чи олігополістів, вони мають мотивацію для захоплення політичної системи через лобіювання депутатів чи регуляторів, ЗМІ, громадянського суспільства”, – каже Милованов.

В Україні, за його словами, можна говорити про таке “захоплення держави”, адже великий бізнес дуже впливає на політичний процес. А це означає, що рішення, які приймає держава, приймаються на користь власників цих бізнесів, а не обов’язково в інтересах суспільства. На думку виконавчого директора Центру соціально-економічних досліджень “CASE Україна” Дмитра Боярчука, в Україні монополії є частиною політико-економічної системи. “Як цього позбутися, відповіді ніхто ще не знайшов”, – каже він.

Як допомогти середнякам?

Щоб зменшити вплив монополій, в Україні треба розвивати середній та малий бізнес. За словами Боярчука, уряд країни намагається створювати умови для малого та середнього бізнесу, але для їхнього розвитку повинні приходити інвестиції. “У олігархів проблем з інвестиціями немає – вони мають доступ і до державних ресурсів, і до зовнішніх ринків. Проблеми з ресурсами якраз у малого та середнього бізнесу”, – каже економіст.

У свою чергу, Милованов переконаний, що в Україні потрібно розвивати конкуренцію, тобто створювати такі умови, коли дуже легко відкрити новий бізнес. “Для нових компаній мають бути такі умови, що на них не наїжджають, податкова не вимагає хабарів, потрібне дерегулювання”, – вважає економіст. А ще, на його думку, в Україні слабкі регуляторні органи, які можуть бути захоплені великими компаніями, тому громадянське суспільство повинно чинити тиск, вимагаючи очищення регуляторів.

А от на думку експерта американського дослідницького центру Atlantic Council Андерса Ослунда, в Україні для підприємців проблеми створює саме держава. Він дає чітку пораду: “Треба так покращити судову систему, щоб малі компанії також могли захищати свої права власності від беззаконня, яке чинять правоохоронні органи”.

Брак політичної волі

Заступник виконавчого директора київського Центру економічної стратегії Дмитро Яблоновський звертає увагу також на “якість” українських багатіїв. На його думку, в Україні обмаль “якісних” багатих людей, які би чесно заробили свої статки, наприклад, інноваційними ідеями. “Якщо для того, щоб стати найбагатшою людиною, треба мати політичні зв’язки, це зменшує стимули, щоб створювати власний бізнес з нуля. Тим більше, що потім до тебе можуть прийти і цей бізнес відібрати”, – вважає експерт.

Він звертає увагу на те, що список 400 найбагатших американців, який складає американський журнал Forbes, очолюють засновник Amazon Джефф Безос та засновник Microsoft Білл Гейтс, які створили з нуля інноваційні компанії. А от на чолі рейтингу найбагатших українців від українського видання “Новое время” – Рінат Ахметов та Віктор Пінчук, основу бізнес-імперій яких складають металургійні підприємства. За словами Яблоновського, в Україні статки так званих олігархів найчастіше пов’язані з купівлею об’єктів після приватизації.

За словами Яблоновського, в питанні деоліграхізації все впирається в політичну волю. “Реформи пробуксовують не тому, що ми не розуміємо, що чи як треба робити. Не можна при такому конфлікті інтересів очікувати, що влада, яка фактично пов’язана з цими найбагатшими людьми, а іноді і є цими найбагатшими людьми, буде сама себе позбавляти якихось привілеїв чи доходів“, – підсумовує Яблоновський. 

Источник: DW