Верховна Рада України висунула пропозиції щодо компенсації майна під час мобілізації

Мобілізацією майна можна вважати надання ЗСУ чи іншим військовим формування України під час проведення мобілізації (часткової або загальної) згідно з мобілізаційними планами майна з наступним відшкодуванням державою його вартості у разі переходу цього майна у власність держави, знищення такого майна чи пошкодження державою Україною.

Мобілізація майна є різновидом його реквізиції (примусового відчуження) у сенсі ЦК України та Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». Про це повідомляє АНТИРЕЙД з посиланням на «PRAVO».
Однак, якщо згідно зі статтею 3 цього закону примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості і тільки у разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості, то у випадку мобілізації майна, згідно з частиною першою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», таке відшкодування може бути тільки наступним.

Такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 757/64569/16-ц.

За обставинами справи

Громадянка звернулася із позовом до держави України в особі Міністерства оборони, Державної казначейської служби та Кабінету Міністрів України про стягнення компенсації повної вартості будинку, предметів побуту і майна, що є в будинку, та земельної ділянки, на якій він розташований, а також відшкодування моральної шкоди.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Вважала, що її майно було мобілізоване у зв’язку з надзвичайною ситуацією, яка виникла через проведення АТО.

Зокрема, вона була вимушена покинути свій будинок, розташований у м. Красногорівці Мар’їнського району Донецької області, через обстріли. А мобілізацію цього майна підтверджує сам факт перебування військовослужбовців ЗСУ в її будинку. Печерський районний суд м. Києва, рішення якого залишив без змін Київський апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Велика Палата ВС змінила мотивувальну частину прийнятих рішень, а в іншій частині – залишила їх без змін.

Обгрунтування ВП ВС

Позивачка не довела, що втратила можливість користування своїм майном саме внаслідок зайняття будинку військовослужбовцями ЗСУ, а не через обстріли з боку збройних формувань, підтримуваних рф, що зумовили переїзд позивачки разом із родиною до іншого населеного пункту.
Позивачка фактично ставила питання про наявність у неї права на обов’язковий викуп Україною її будинку та земельної ділянки, які вона покинула, переїхавши разом із родиною під загрозою обстрілів до іншого регіону. Проте чи мали б місце ці обставини, якби не агресивні дії росії щодо України, позивачка замовчує. Суду невідомо, чи претендує вона на відшкодування (компенсацію) російською федерацією тієї самої шкоди, завданої збройною агресією проти України.
Відповідно до ч. 9 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об’єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Непереконливими визнано доводи позивачки про заподіяння їй моральної шкоди внаслідок зайняття будинку військовослужбовцями ЗСУ, а не внаслідок зумовленої агресією російської федерації небезпеки, через яку позивачка з родиною змінила місце проживання.

«Саме собою тимчасове використання військовослужбовцями ЗСУ майна позивачки, підпорядковане виконанню як Збройними силами України, так і позивачкою як громадянкою України конституційних обов’язків (стст. 17, 65 Конституції України), не може бути діянням, яким позивачці заподіяна моральна шкода. За іншого підходу виконання конституційного обов’язку (ч. 1 ст. 65 Конституції України) кожним громадянином зумовлювало б заподіяння йому моральної шкоди, що не відповідає суті виконання цього обов’язку», — зауважила ВП ВС.