Визначення вини у ДТП, коли обидва водії порушили ПДР: поради та процедура

Порушення ПДР одним водієм не виключає кримінальної відповідальності іншого, який також порушив ПДР і таке порушення є головною умовою заподіяння суспільно небезпечних наслідків.

На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, скасовуючи ухвалу апеляційної інстанції у справі №128/3780/16-к, про це повідомляє АНТИРЕЙД з посиланням на «Закон і Бізнес».

Орган досудового розслідування обвинувачував Особу 7, водія автомобіля «Mercedes-Benz Vito 109», у тому, що він при зміні напрямку руху ліворуч не переконався, що цей маневр буде безпечним і не створить небезпеки учасникам дорожнього руху, виїхав на ліву смугу попутного руху, не надавши дороги транспортним засобам, що рухались по даній смузі, чим порушив вимоги пунктів 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху. Унаслідок цього відбулося зіткнення з автомобілем «Alfa Romeo 156», який рухався по лівій смузі у попутному напрямку. Внаслідок ДТП пасажир автомобіля «Alfa Romeo 156» від отриманих тілесних ушкоджень помер під час надання медичної допомоги в лікарні.

Вироком районного суду Особу 7 визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за ч.2 ст.286 КК та виправдано за недоведеністю в діянні складу кримінального правопорушення. Зокрема, було визнано недопустимим доказом протокол проведення слідчого експерименту через те, що у ньому міститься суттєве виправлення, про яке слідчий не застережив під час складання протоколу.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Апеляційний суд скарги прокурора та представника потерпілої залишив без задоволення.

Утім, ККС зауважив, що сама по собі наявність у протоколі виправлень не є достатньою підставою для визнання вказаного доказу недопустимим, за умови, що суд не допитав учасників вказаного слідчого експерименту з метою отримання відомостей щодо відповідності вказаних виправлень встановленим під час слідчої дії обставинам,

Також колегія суддів зазначила, що юридичний аналіз причинно-наслідкового зв’язку виходить за рамки дослідження технічної причинності між діями учасника дорожнього руху і виникненням ДТП, яку досліджують автотехнічні експерти. Натомість, суд, спираючись на висновки експерта, необхідний причинний зв’язок, що існує між поведінкою конкретних осіб та суспільно небезпечними наслідками як ознака об’єктивної сторони кримінального правопорушення, встановлює за кримінально-правовими правилами оцінки. Вирішення питання про те, діяння якого учасника ДТП є головною умовою заподіяння наслідків, належить до компетенції суду.

Також ККС указав, що використання правил встановлення необхідного причинного зв’язку, які покладено в основу практичного застосування теорії необхідного спричинення, дозволяє встановити, що у процесі послідовного розвитку протиправної дії в часі суспільно небезпечний наслідок з необхідністю походить від конкретного діяння, вчиненого особою, а не знаходиться стосовно нього у випадковому відношенні.

Діяння винуватого є головною і визначальною умовою настання суспільно небезпечного наслідку. Це правило, в тих ситуаціях, коли в розвиток причинного ряду вплітаються дії інших осіб, що, відповідно, обумовлює необхідність наступної юридичної оцінки кількох чинників, які певною мірою впливають на настання передбачених законом наслідків, є ключем до розв’язання питання про наявність (відсутність) підстави кримінальної відповідальності конкретної особи.

Крім того, ККС погодився із доводами прокурора, що суди безпідставно взяли до уваги висновок експертизи, згідно з яким стрілка спідометра автомобіля «Alfa Romeo 156» на момент ДТП зупинилася на позначці 240 км/год, як такий, що може свідчити про реальну швидкість вказаного автомобіля в момент зіткнення. Адже експерт в категоричній формі не стверджував, що ця цифра є реальною швидкістю автомобіля на момент ДТП, а тому такий висновок суду є припущенням.